Витівати, -ва́ю, -єш, сов. в. витіяти, -тію, -єш, гл.
1) Выдумывать, выдумать, затѣвать, затѣять. Там таке витіва, шо й миру не подобно. Се вже, мабуть, не зовсім по Божому, а люде сами витіяли.
2) Выдѣлывать, выкидывать, выкинуть.
Вітречко, -ка, м. Ум. отъ вітер.
Заяча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Закричать (о лебедяхъ и людяхъ). Випливала лебедочка по воді,... заячала, в воду вдарила крилом.
Ковтюх, -ха, м. Карликъ.
Крайчик, -ка, м. Кончикъ. Бачив крайчик повняка місяця.
Малю́к, -ка, м. Мальчикъ, маленькій. Може тепер і не так: я ще малюком туди заглядав.
Перезіхати, -ха́ю, -єш, гл. Перестать зѣвать.
Перійка, -ки, ж. Раст. Triticum repens.
Принуждатися, -даюся, -єшся, гл. Одолжаться у кого, обращаться въ нуждѣ. Хто їх зна, як вони жили; вони до мене нічим не принуждались, а я їх не богарадив; не було так, щоб вони запрошували про що, і не знаю я про них.
Сорокуватий, -а, -е. Пестрый: черный съ бѣлымъ.
