Ба́читися, -чуся, -чишся, гл. Видѣться, встрѣчаться. Бо вже ж мені та з милим не бачитися. Бачиться, сокр. бачця. Кажется, кажись, какъ видно. От мерщій і одвернуться одно од другого і, бачиться, й не дивляться. Ой, бачиться, не журуся, в тугу не вдаюся, а як вийду за ворота, — од вітру валюся. Світ, бачця, широкий, та нема де прихилитись в світі одиноким.
Висвятити, -ся. Cм. висвячувати, -ся.
Висушувати, -шую, -єш, сов. в. висушити, -шу, -шиш, гл. Высушивать, высушить, изсушить. Який Бог змочив, такий і висушить. Висушили мене сльози.
Де́ртися, -деру́ся, -ре́шся, гл. 1) Разрываться на части, рваться, драться. У матері пазуха дереться дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться од матері ховаючи. 2) Карабкаться. Дереться на стіну. Дратися на гору. 3) О кошкѣ: царапаться. Кішка на мішок дереться — на вітер.
Збрені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = забреніти. На городі маківка збреніла.
Ляск, -ку, м. Звукъ хлопанія, щелканія. Що це за ляск? — Це на ставку хтось стріляє. Батіг без ляску.
На́кри́во нар. 1) Въ сторону, вкривь. Накриво цілиш. 2) говорити накриво. Противорѣчить. І не говори накриво, — вона зараз на цабе.
Роспізнавати, -наю, -єш, сов. в. роспізна́ти, -на́ю, -єш, гл. Узнавать, узнать, различать, различить. Багатого з хвастливим не роспізнаєш.
Ступійка, -ки, ж. Подножка въ экипажѣ.
Фортуна, -ни, ж. 1) = хвортуна. 2) Непогодь; мятель.