Виполювати 1, -люю, -єш, гл. Добыть на охотѣ. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали.
Городі́льник, -ка, м. Дѣлающій плетни.
Знакімець, -мця, ж. Знакомый. Се ж його знакімець; вони здавна знаються.
Підбитяк, -ка, м. = підбитеняк.
Повиправляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Выправить, исправить (во множествѣ).
2) Оправдать (многихъ).
3) Истребовать (во множ.). Хто йому що винен був — усе повиправляв.
4) Отправить (во множествѣ).
Спранцюватіти, -тію, -єш, гл.
1) Покрыться сифилитическими язвами.
2) Изгадиться, испакоститься, сдѣлаться гадкимъ, никуда негоднымъ.
Суша, -ші, ж.
1) Суша. Ти, річенько, ти, бистрая, викинь кости на сушу.
2) Сухое мѣсто. І рогоза росте в безвідній суші.
Тросок, -ска, м. Ягненокъ съ переросшими смушками, также и самые смушки.
Цимбриння, -ня, с. = цямрина.
Швайкало, -ла, м. Шатунъ, бродяга.
