Дова́люватися, -лишся, -єшся, сов. в. довали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. Коли б же нам до города довалитися, ой час гному отаману поклонитися. Як нам до пекла досолитись? 2) Набрасываться, наброситься на ѣду. Ото доваливсь до миски, як свиня до корита. Доваливсь, як віл до браги.
Дові́ритися, -рюся, -ришся, гл. Навѣрное узнать. Так от батько вже довіривсь, хоч люде й кажуть, що нема.
Драпі́жник, -ка, м. 1) Cм. дряпіжник. 2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ.
Підлепливий, -а, -е. Льстивый, подлиза, подлипайло.
Попонудитися, -джуся, -дишся, гл. = попонудити. А побрались, — що було я попонужуся, поки не пішли діти.
Свашчак, -ка, м. Въ свадебномъ обрядѣ: то-же, что и дружко?
Совість, -сти, ж. = сумління. У їх драгунська совість.
Тропка, -ки, ж. Ум. отъ тропа.
Туманний, -а, -е. Туманный.
Чопатий, -а, -е. Притупленный.
