Глаголіти, -лю, -лиш, гл. Разговаривать. Їли, пили, глаголіли.
Давні́ш нар. 1) Сравнит. ст. отъ давно́. 2) Ранѣе. На біса щук пускаєш, пане-брате? (у ставок). Усіх лящів позводиш — їх щуки заїдять.... — «Даремна річ», — сказав хазяїн, «жалкую, чом давніш не звів».
Души́тися, -шу́ся, -шишся, гл. Задыхаться.
Маслакува́тий, -а, -е. Ширококостный.
Нажа́ти Cм. нажинати.
Осада, -ди, ж. 1) Поселеніе, поселокъ. 2) Этажъ, ярусъ. Він тямить силу у мурівщичестві, бо то ставляв таку височінь, вимуровував панські будинки на дві осаді, на три осаді і на чотирі осаді. 3) Ложа (у ружья). 4) мн. Всѣ части воза вмѣстѣ, кромѣ кузова, колесъ съ люшнями и оглобель. 5) Поставъ въ мельницѣ. Млин на 12 осад.
Понаходити, -джу, -диш, гл.
1) Найти, разыскать (во множествѣ).
2) Сойтись, прійти (о многихъ). З запорожжя понаходило таки чимало братчиків січовиків.
Прискочити Cм. прискакувати.
Сусіда, -ди, м. 1) = сусід. То десь узявся близький сусіда матку стареньку із землі підіймає. 2) = підсусідок. Буде оце в чоловіка хата порожня і він пустить в її кого жить, то вже і сусіда його, хоч би та хата була геть де-небудь од його, хоч би за селом або і другому селі. Козаки ж живуть своїми хуторами, а хто не має свого ґрунта, то живе у сусідах у заможнішого. 3) ж. Сосѣдка. Сусідо мила, сусідо близенька, красна, хороша і невеличенька. Ум. сусідонько, сусідонька, сусідочка.
Умовкати, -каю, -єш, сов. в. умо́вкнути, -ну, -неш, гл. Умолкать, умолкнуть. Чогось умовкав посеред розмови. Навіки милий глас умовк. Умовк кобзарь сумуючи.
