Братко, -ка, м. 1) Ум. отъ брат. Да накажу свойму милому хоть рідним братком. мн. ч. братки и браткове. Промовив до всіх монархів: «Мої братя (браткове), я би м хотів стару віру зоставити, а иншу прияти. 2) мн. братки. а) Родъ хлѣбнаго печенья? Чого то з сього святого хліба не зробиш? Усячину: діда, братки... каленика. б) Раст. = братік 2.
Гре́ць, -ця, м. 1) Музыкантъ, игрокъ. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. 2) = Герець. Петро почав козацький грець. 3) Апоплексическій ударъ, параличъ, пострѣлъ. Грець тебе побивай. Щоб тебе грець попоносив на вилах. Шоб його кінський грець узяв.
Доні́гатися, -гаюся, -єшся, гл. Умориться, устать до извѣстной степени, доходиться до утомленія. Оце так донігався, що аж тіло труситься.
Ма́рити, -рю, -риш, гл. Грезить, мечтать. Поетична душа марила.
Міня́ти, -ня́ю, -єш, гл. 1) Мѣнять. Міняли тихо, та й виміняли лихо. У Київі не женись, а в Ромні кобили не міняй. 2) О деньгахъ: мѣнять, размѣнивать. Не буду я міняти сих грошей. Є гроші, та не міняні.
Перекалка, -ки, ж. Грязные рвы, ручьи поперекъ дороги.
Притрухти, -хну, -неш, гл. Слегка подгнить.
Сходити 1, -джу, -диш, гл. 1) Восходить. Сонечко не сходить. По двору ходить — як зоря сходить; по сінцях ходить — як зоря сходить. 2) Всходить. Тяжко сходити на гору. 3) Всходить (о посѣвахъ, тѣстѣ). Ярина добре сходить. 4) Сходить, спускаться. Сльози її аж на сей світ сходять. 5) Исходить, истекать. Як я по матері журилась! Було слізьми схожу. А вже ж мої карі очі слізоньками сходять. 6) Подходить. Ближче вхожу, — жінок бачу. 7) Уходить. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить.... Вже до воріт, за двір. Сходьте з хати усі, шоб ні одної душечки при мені не було. 7) Выходить, истрачиваться. У його на сі зілля сила грошей сходила. Горілки на їх багато сходить.
Фуярка, -ки, ж. Ум. отъ фуяра.
Хрокало, -ла, с. = бовт 1.