Глибокість, -кости, ж. Глубина, глубь. Розступися, синє море, в своїй широкості, нехай же я життя скончу в твоїй глибокості.
Замишля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зами́слити, -лю, -лиш, гл. 1) Замышлять, замыслить, задумывать, задумать. Тільки Бог святий знав, що він думав, гадав, замишляв. (1849) 53. 2) Только не сов. в. Командовать, распоряжаться. Ким же я буду, мій синочку, тепер замишляти? Годувала дітки да й ким замишляти? Узяли собі гарну невістку, — тепер буде ким замишляти.
Засурми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Затрубить. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили. Ой у городі у Черкасі сурми засурмили.
Зсідати, -да́ю, -єш, сов. в. зсісти, ізся́ду, -деш, гл.
1) Возсѣдать, возсѣсть. Як чорт на його зсяде.
2) Вставать, встать, сойти (съ лошади, напр.) Зсісти з коня.
Немівний, -а, -е. Неразговорчивый, молчаливый. Кіт нелівний, хлоп немівний — обоє ледащо.
Роспростирати, -ра́ю, -єш, сов. в. роспросте́рти, -стру, -реш, гл. 1) Распростирать, распростереть. Так щедрі руки роспростер благий Господі, над нами. 2) Распространять, распространить. Освіту народню скрізь роспростер.
Спомогтися, -жу́ся, -жешся, гл. = спромогтися. Спомігся, як убогий на кисіль. Коли ж хто не споможеться грішми, то він бере усячиною.
Турбація, -ції, ж. Безпокойство, хлопоты. Сідайте, турбації не заживайте. От мені велика турбація.
Убигати, -га́ю, -єш, сов. в. убга́ти, -га́ю, -єш, гл.
1) Убирать, убрать, всовывать, всунуть, впихивать, впихнуть, сжимать, сжать. Зевес, свою уздрівши неню, убгав ввесь оселедець в жменю. У його худоби — у карбованців сот дев'ять не вбгать.
2) Съѣдать, съѣсть. Він готовий і все в рота вбгати. Гляньте, як убигає. Усе вбгав, що в мисці було.
Чала! меж. Крикъ на лошадей: но! Cм. ча.
