Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погулянка

Погулянка, -ки, ж. 1) Гулянье. 2) Пребываніе въ гостяхъ. Петрусь за шапку да й гайда, на вечорниці на погулянки. Г. Барв. 506.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 237.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГУЛЯНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГУЛЯНКА"
Жи́лавий, -а, -е. 1) Жилистый, мускулистый. Жи́лава рука. Левиц. І. 302. 2) Твердый, жесткій. Жи́лавий хліб. жилавий тиждень. Первая недѣля великаго поста. — понеділок. Первый день великаго поста. Драг. 22.
Згрі́зність, -ности, ж. Строгій видъ. Старшині тра згрізність мати. Н. Вол. у.
Зрозумілість, -лости, ж. Понятность. Желех.
Кацубнути, -ну, -неш, гл. Замерзать, застывать. Мнж. 181.
Поглянутися, -нуся, -нешся, гл. = поглянути. Поглянутися в кватирочку — старіш же близенько. Лукаш. 126. Поглянешся в кватирочку — повно ляхів в місті. Лукаш. 109.
Позамордовувати, -вую, -єш, гл. Замучить (многихъ).
Рамінник, -ка, м. Кожаный поясъ. Вх. Зн. 58. Cм. ремінник.
Спрягати, -га́ю, -єш, сов. в. спрягти, -жу, -жеш, гл. Спрягать, спрячь, сопрячь.
Топило, -ла, с. Мѣсто, куда стекаетъ весенняя вода и гдѣ она застаивается. На топилі нічого не росте. Кубан.
Упороти, -рю, -реш, гл. Сдѣлать что-либо съ силой; съѣсть много. Сосн. у. батько гарячку впоро́в. Отець поспѣшилъ. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГУЛЯНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.