Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Горба́тіти, -тію, -єш, гл. Дѣлаться горбатымъ. Употребляется въ значеніи: беременѣть (въ пословицахъ). Дай, Боже, багатіти та спереду горбатіти (пожеланіе новобрачной).
Мсти́во нар. Мстительно. Його серце мстиво якось стрепенулося у грудях.
На́пря́мок, -мку, м. = напрям. Грицько... з усім напрямком свого тихого пахарського життя.
Півгодинний, -а, -е. Получасовый.
Підсаківка, -ки, ж. = підсака.
Розорити, -ся. Cм. розоряти, -ся.
Співонути, -ну, -неш, гл. Сразу громко запѣть. Раптом як співоне! дзвінко-тоненько.
Убаришувати, -шую, -єш, гл. Получить барышъ отъ перепродажи.
Шмаркачка, -ки, ж. 1) Сопливая. Літом і качка прачка; зімою і дівка шмаркачка. 2) Плохая, скоро нагорающая сальная свѣчка.
