Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому.
2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи.
3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Граба́рство, -ва, с. Занятіе земляными работами.
Драгу́нський, -а, -е. Драгунскій. У їх драгунська совість.
Лову́чий, -а, -е. 1) Умѣющій ловить. 2) = ловецький. Ловецький посуд.
Перемет, -ту, м.
1) Снѣжный сугробъ поперегъ дороги. По дорогах перемети великі, то з сіном і їхати не можно: то вгору, то вниз сани стають.
2) Рыболовный снарядъ: бичевка поперегъ рѣки, по которой прикрѣпленъ рядъ удочекъ.
3) стати на переметі. Повредить, воспрепятствовать. (Він) міг стати йому на переметі, шкодити. Cм. переміт.
Перепхати Cм. перепихати.
Порічківка, -ки, м. Наливка, настойка на красной смородинѣ.
Привітатися, -та́юся, -єшся, гл. Поздороваться. Зліз з коника, привітався: «День добрий, серденько!» Іди, доню, найди її, найди, привітайся.
Прицінитися Cм. прицінятися.
Рядок, -дка, м. 1) Ум. отъ ряд. Сідають дівчата рядком на приспі. 2) Строка въ книгѣ. Ум. рядочок. Пливуть качки в два рядочки.
