Кватира, -ри, ж. 1) Квартира. До Хотії прибував, у старшого копитана на кватирі став. Тутечки недалечко... й на кватирі стали. 2) Оконное стекло. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину. 3) Форточка въ окнѣ. Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку. 4) Фаза луны. Ум. кватирка, квати́ронька, кватирочка. Поїдемо у Москву на кватироньки стояти. Відчинила кватироньку. А я шовком вишиваю, в кватирочку виглядаю. Подай, подай крізь кватирочку руку! Ой одсуне спідню кватирочку. Cм. квартира, кватера, кватиря.
Кукільчик, -ка, м. Ум. отъ кукіль.
Нігде 2 нар. = ніде́.
Обчути, -чую, -єш, гл. Услышать. Як го обчули (що співав), так го обскочили.
Питати, -та́ю, -єш, гл. Спрашивать. Став же в мене козаченько та дороженьки питати. Не питаючи броду, не сунься у воду.
Позаписувати, -сую, -єш, гл. Записать (во множествѣ). Все, що йому трапилося позаписувати на селі. Всіх позаписував.
Старатися, -ра́юся, -єшся, гл.
1) Стараться. Старається, що піт крівавий його бливає.
2) Заботиться о чемъ. Панська ласка літом гріє, а на зіму кожуха треба старатися.
Уроблятися, -ляюся, -єшся, сов. в. уробитися, -блюся, -бишся, гл. Запачкиваться, запачкаться чѣмъ, впачкаться во что. Хто коло чого ходить, то ся тим і уробить.
Чупрун, -на, м.
1) Простолюдинъ. Безокая фортуна зробила паном із чупруна.
2) — зілля. Родъ растенія.
Шамотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Шелестѣть. Забрався в чужу солому та й шамотить.
