Відправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відправити, -влю, -виш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти. Одправила-сь чесних хлопцей, та чекай донині: тепер підеш за такого, котрий пасе свині. 2) Разсчитывать, удалять (служащихъ). 3) Отправлять, отправить, отбывать, отбыть. Ой він пішов до ляшеньків служби відправляти. 4) Совершать, совершить богослужебный обрядъ. Одправив отець Яків утреню. Заховав дід бабу і похорон одправив. Похорон одправляти.
Гав'Юрка, -ки, ж. = вевірка. Cм. білка.
Ковалиха, -хи, ж. Жена кузнеца. Аби коваль та ковалиха, — а того буде лиха.
Ненаський, -а, -е. Не нашъ, чужой, чужестранный. Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люде.
Покоїтися, -ко́юся, -їшся, гл. Покоиться.
Поперепускати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и перепустити, но во множествѣ.
Строчільний, -а, -е. Употребляемый для строченія. Шило строчільне.
Топуз, -за, м. Родъ мѣднаго ножа, четверти въ три длиной, для ношенія за поясомъ — одинъ изъ войсковыхъ клейнод'овъ въ задунайской Сѣчи.
Трачник, -ка, м. = трач 1.
Хукнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хукати. Дохнуть, дунуть ртомъ. Хукни ти, моя дружино, у віконечко на скло. Взяла тіста, качала, качала, хукнула — полетів голуб.
