Відрадність, -ности, ж. = відрадість. Не маю я відрадности від свого нелюба.
Клунище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стоитъ клуня. А на той час Антін гній із клунища возив.
Околиця, -ці, ж.
1) Околица, окрестность. Розійшлись чутка по всій околиці галилейській. Мене все село і вся околиця зове майстром над майстрами. Полупанки роз'їзжали геть по околиці з сурмачами.
2) Околышекъ. До лиця околиця. Шапка бирка, зверху дірка, шовком шита, буйним вітром підбита, а околиці давно немає.
3) Огороженное поле.
4) Сильно удобренный участокъ земли, представляющій переходъ отъ города къ полю. Козелец. у. Ум. око́личка. Держать шапочки за околички.
Перегоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. перегорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Перегорать, перегорѣть. Прикілок перегорить надвоє.
Поколивати, -ва́ю, -єш, гл. = поколихати.
Посутяжити, -жу, -жиш, гл. Потянуть, повезти тяжело. Аби кінь добре посутяжив, зразу і на ноги впаде.
Розсолоджувати, -джую, -єш, сов. в. розсолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Разводить, развести сладкимъ.
Тарахкало, -ла, с. Погремушка, родъ дѣтской игрушки. Ум. тарахкалко, тарахкальце.
Фіртка, -ки, ж.
1) = хвіртка.
2) Дверка, дверца въ плитѣ, на которой жарятъ конопляное сѣмя для масла.
Цікавий, -а, -е. 1) Любопытный, интересующійся, любознательный. «Хто се, хто се?» спитаєте цікаві дівчата. Що люди собі про нас балакают, — не цікавий я знати. На все цікавим оком спозирає. 2) Бойкій, живой, шустрый. Яке цікаве! 3) Смыслящій, искусный. Цікавий козак, та босий. Цікавий, як циган до бджіл. В єднім селі був бардзо цікавий коваль; бувало як вистригне плуга, рало, сокиру, або окує вола, то на чудо, аж сміється. 4) Интересный. Се дуже цікава річ. Ум. цікаве́нький.
