Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поточити

Поточити, -чу́, -чиш, гл. Источить, изгрызть. Стор. МПр. 62. Бач, як поточило дерево — мабуть шашіль.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 381.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТОЧИТИ"
Біднячка, -ки, об. ум. отъ бідняка.
Винняти, -йму, -меш, гл. = виняти. Ххе!... виннявши з рота люльку і сплюнувши, мовив Кирило. Мир. Пов. II. 44.
Відпитати Cм. відпитувати.
Дія́льність, -ности, ж? Дѣятельность. Г. Барв. 347.
Довгові́чно нар. Долговѣчно, долговременно.
Кателиків, -кова, -ве Принадлежащій католику.
Мандріве́ць, -вця́, м. Странникъ; путешественникъ.
Марнотра́т, -та, м. Расточитель. Черн.
Підпалак, -ка, м. Перепелъ. Вх. Лем. 449.
Провинка, -ки, ж. Ум. отъ провина.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.