Вірно, нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохав, той часто вітає. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш?
Збача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. зба́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Извинять, извинить. Нехай тобі Бог звидить і збачить. От же Господь їй, лиходійці, сього й не збачив: хоч не скірен, та влучен. 2) Замѣчать, замѣтить, увидѣть.
Невгавучий, невгавущий Неустанный, неугомонный.
Позакрівавлювати, -люю, -єш, гл. Окровавить (во множествѣ).
Поляшити, -шу, -шиш, гл. Ополячить.
Попримощувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и примостити, но во множествѣ.
Прийма, -ми, ж. Въ бандурѣ: пятая изъ шести большихъ струнъ, называемыхъ бунти.
Смільний, -а, -е. 1) Смолистый. Смільна сосна.
2) Опаленный, обожженный, задымленный. Горнець котлові доганяє, а обоє смільні.
Трухлявина, -ни, ж. = трухло. Ум. трухлявинка.
Шепеляти, -ля́ю, -єш, гл. Шепелявить. Він (жид) говорив по український не шепеляючи.