Викорінювати, -нюю, -єш, сов. в. викоренити, -ню, -ниш, гл.
1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками.... так усе викоренила.
2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки.
Куп II, -па, м. 1) Купанье. Купалочка з купа вийшла. 2) куп-куп-зілля. Раст. Convallaria Polygonatum L.
Лицюва́ти, -цюю, -єш, гл. 1) Перелицовывать. Сім раз відрізали — довга, сім раз лицювали — нова. 2) = личити. Тобі тото́ не лицює.
Мазну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) одн. в. отъ мазати (въ 5-мъ значеніи не употребляется). 2) Ударить, шлепнуть. Випручавши руку ..., мазнула його по виду.
Ма́цання, -ня, с. Ощупываніе.
Пантохля, -ли, ж. = пантохвель.
Посиліти, -лію, -єш, гл. Осилить, быть въ состояніи.
Пославка, -ки, ж. Слухъ, молва. Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив.
Потрішки нар. Ум. отъ потроху.
Щедрівчаний, -а, -е. Къ щедрівкам относящійся.
