Бунчук, -ка, м.
1) Одинъ изъ знаковъ гетманскаго достоинства: древко съ металлическимъ яблокомъ на концѣ, подъ которымъ свѣшивался лошадиный хвостъ. Козаки добре зробили: бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. бунчуком, бунчука стояти. Стоять вертикально? Ого, напрутив! так бунчуком (бунчука) і стоїть.
Гадання, -ня, с. Размышленіе, помыслы, думаніе.
Зди́рок, -рка, м. У кожевниковъ: жировой слой на внутренней сторонѣ кожи, срѣзываемый во время обработки ея.
Каверзниця, -ці, ж. Проказница. Пішла по хаті вихилятись, а за нею й друга каверзниця — Секлета. Де й сльози поділись — усі в сміху.
Костомаруватий, -а, -е. Ширококостый. Широке костомарувате чоло, ніби воляче.
Повідживати, -ваємо, -єте, гл. Ожить (во множествѣ).
Поперержавлювати, -люю, -єш, гл. Перержавѣть, (во множествѣ).
Поповий, -а, -е. = попів.
Тасувати, -су́ю, -єш, гл.
1) Тащить. Вода так її в прірву й тасує.
2) Колотить. Києм тасував він смерть суху, безносу.
Уговкати, -каю, -єш, гл. Усмирить, укротить.
