Банити, -ню, -ниш, гл. 1) Мыть, вымывать, выполаскивать. Була въ березі, діжку банила. Стала вона банити ложечки. Приходе до річки попова дочка тарілок банити. Банити рибу. 2) Полоскать. У горлі боліло, так лікарь давав чимсь банити. 3) Бить (человѣка). Сусід Кіхоть із жінкою моєю... гм! гм! не вам кажучи, пані... а свою банить що-дня.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Запла́катися, -чуся, -чешся, гл. = заплакати. Стелешь білу постіль та заплачеться.
Зрекатися, -ка́юся, -єшся, сов. в. зректи́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. = чого. Отрекаться, отречься отъ; отказываться, отказаться отъ. Невинности моєї не зречуся.
Поганяйло, -ла, м. 1) Кучеръ, возница. X. Тпру! гукнув наш поганяйло. Поганяйло коло коней. 2) Бичъ, кнутъ.
Примережувати, -жую, -єш, сов. в. примережити, -жу, -жиш, гл. Пришивать, пришить рукавъ, соединивъ его съ рубахою мере́жкою.
Сівачка, -ки, ж. Сѣялка.
Слупик, -ка, м. Переплетъ для стекла (въ окнѣ).
Теґанька, -ки, ж. Горошокъ, расширяющійся кверху.
Українофил, -ла, м. Украинофилъ, любитель всего украинскаго.
