Визнаватися, -знаюся, -єшся, сов. в. визнатися, -знаюся, -єшся, гл. Обнаруживаться, обнаружиться, сдѣлаться извѣстнымъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія!
Невиводний, -а, -е. и невиво́дній, -я, -є. 1) Неисчерпаемый, постоянно имѣющійся.
2) Постоянный, всегдашній. У нас гульня невиводня. Невиводний гість.
Пересердитися, -джуся, -дишся, гл. Перестать сердиться. Дід... думає: баба пересердиться. Моя мила сердиться, — таки ж вона пересердиться.
Позагадувати, -дую, -єш, гл.
1) Загадать (во множествѣ).
2) Приказать (многимъ).
Порозминатися, -наємося, -єтеся, гл.
1) Размяться (во множествѣ).
2) Разойтись или разъѣхаться, минуя другъ друга (во множествѣ).
Постиденний, -а, -е. Посрамленный. Нехай постиденний буде Хрисан, а не ми, бо ми стоїмо за правду.
Присмерк, -ку, м. Сумерки. У присмерку ледві-неледві по степу росяному шлях мрівся. — присмерком. Въ сумеркахъ. Присмерком дочапали до хутора.
Татульо, -ля, ж. ласк. отъ тато. Ум. татуленько.
Урубатися, -баюся, -єшся, гл. Врѣзаться, врубиться. Уже глибоко в дуба врубався.
Чамур, -ра, м. Растворъ извести съ пескомъ.
