Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

упокійний

Упокійний, -а, -е. Спокойный. Упокійної, святої землі не побачить. К. Псал. 221.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 346.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПОКІЙНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПОКІЙНИЙ"
Братимство, -ва, с. = побратимство.
Зве́дени́ця, -ці, ж. Обольщенная мужчиной дѣвушка, имѣвшая ребенка. Вх. Зн. 21.
Кошеня, -ня́ти, с. Котенокъ. Запишався, як кошеня в попелі. Ном. № 2473.
Мармота́ти, -чу, -чеш, гл. Бормотать.
Нутряк, -ка, м. 1) Нутреное сало. Хотин. у. 2) Животное, у котораго шулята находятся внутри, а не въ мошонкѣ. Як болять зуби, то найди невиложеного жеребця — нутряка здохлого, одірви підкову, з ухналів скуй перстень та й носи. Мнж. 157.
Падлючний, -а, -е. Подлый, испорченный. От падлючні діти: понехтували хлоп'я, — я́к побили! Зміев. у.
Пістрячка, -ки, ж. Родъ накожной болѣзни.
Покосити, -шу́, -сиш, гл. Скосить. Хто ж тую травицю покосить? Чуб. III. 136. Пішли вони косить; покосили і поклали в копиці. Чуб. II. 409.
Ростряватися, -ряюся, -єшся, гл. = розстряватися. ЗЮЗО. І. Матер. 10. Пуде душа козацька молодецька з білилі тілом рострявати. АД. І. 131.
Фай! меж. Употребл. въ выраж.: фай би му! — проклятіе, пожеланіе болѣзни, смерти. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УПОКІЙНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.