Байбарис, -су, м. Раст. барбарисъ.
Борошенце, -ця, с. Ум. отъ борошно.
Зробити, -блю́, -биш, гл. 1) Сдѣлать, произвести. Зроби, милий, золоті удила, щоб я твого коня до води водила. Гуси зробили великий крик. — своїм богом. По своему. Не куди й дів ті гроші, а купив дзвін; та вже й тим скривдив громаду, що зробив своїм богом. 2) Повредить кому колдовствомъ. Чоловік з голоду сохне, а дурні брешуть, що це йому зроблено. 3) — волю кому, чию. Исполнить чье желаніе. Ой чумаченьки, ой ви молоденькі, зробіть мою волю. 4) — ла́ску. Сдѣлать одолженіе. Велику ласку лині зроби, послухай. 5) — собі смерть. Наложить на себя руки. Ах волю сими собі смерть зробити, як в багацтві з нелюбом жити.
Козловий, -а, -е. Козловый.
Монархи́ня, -ні, ж. Монархиня. А цариця-монархиня не могла ся втішити, що її діти, яко квіти, казав Ірод побити.
Паруб'ячий, -а, -е. = парубочий.
Подмухати, -хаю, -єш, гл. Подуть. А Іван як подмухав своїм духом, до воно й прохололо.
Позавойовувати, -вую, -єш, гл. Завоевать (во множествѣ). Позавойовував собі і городів і земель.
Поринути 2, -ну́, -не́ш, гл. = пірнути. Та й замовкла русалочка, в Дніпро поринула.
Скиргикати, -чу, -чеш, гл. Плохо пѣть. Хлопці, дівки.... скиргичуть колядки.
