Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Гарнюсінький, -а, -е. = гарнісінький. Сам гарнюсінький же, як линок.
Катанка, -ки, ж. 1) Куртка суконная. Тут Василь вступив у хату в новій чорній катанці з фабрицького сукна. 2) Солдатскій мундиръ. Скидай свої сіраки, бери наші катанки. (До рекрута після прийому). 3) Родъ женской кофты, обыкновенно суконной, надѣваемой сверхъ одежды. Волынь.
Конити, -ню, -ниш, гл. Класть извѣстнымъ образомъ палку на кону при игрѣ въ плаза.
Мі́зька, -ки, ж. Мезга.
Напа́дати I, -даю, -єш, гл. Нападать (о многихъ). Після бурі такого багато нападало в саду груш та яблук.
Опалюх, -ха, м. Обгорѣлое дерево въ лѣсу, обгорѣлый пень.
Ошахрати, -ра́ю, -єш, гл. = обшахрати. Мислить все когось ошахрать.
Половник, -ка, м.
1) Закромъ для мякины.
2) Родъ хлѣва для мякины и пр. — иногда какъ часть клуни, иногда отдѣльно. Въ Галиціи хлѣвъ, гдѣ зимой стоитъ овцы и телята.
Присміти, -смію, -єш, гл. Осмѣлиться, рѣшиться. Як би присмів, то б убив.
