Видно нар. = видко.
1) Ой не видно його дому, тілько видно грушу.
2) Видно, хоч голки збірай. Ум. видненько, виднесенько, виднечко.
3) Также: видно. Повидимому, вѣроятно. Нехай дурні собі пустують; у них видно жуки у голові.
Го́мін, -мону, м. Говоръ, крикъ, шумъ. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону.
Грімки́й, -а́, -е́. 1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. 2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. 3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо.
Засмуча́ти, -ча́ю, -єш, засму́чувати, -чую, -єш, сов. в. засмути́ти, -чу́, -тиш, гл. Опечаливать, опечалить. Не тіш мої воріженьки, не засмучай мене. Не засмучуй мене тяжко. Вона ж його не звеселила, тілько гірше засмутила. Господь засмутив, Господь и потішить.
Озерет, озере́д, -ду, м. = ожеред. Озеред соломи.
Осичаний, -а, -е. = осиковий. Ніяк не доступимо до осичаного прикілка.
Попереплачувати, -чую, -єш, гл. Переплатить (во множествѣ). Ми за цю землю панові багато вже грошей попереплачували: більш десятка год платимо.
Умовний, -а, -е. 1) Условный.
2) Сговорчивый, котораго легко уговорить.
Ухватити, -чу, -тиш, гл. = ухопити. Вовк ухватив дитину і несе. Біжить же він гайним пеклом, вхвативши смутку.
Шваєчка, -ки, ж. Ум. отъ швайка.
