Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

губити

Губи́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. І. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 335.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУБИТИ"
Беззахистний, -а, -е. Безпріютный. Беззахистні люде, що з голоду мруть. Мир. ХРВ. 348.
Жбирь, -рі, ж. 1) Наносъ въ рѣкѣ, мель. Мнж. 180. 2) Сѣнокосъ, поросшій кочками и кустами. Вх. Зн. 17.
Заколива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Закачать, заколебать.
Звіта́ти, -ті́ю, -єш, гл. Привѣтствовать. Звітали пана пастирі, звітали миром і кадилом. Чуб. III. 328.
З'єдно́чення, -ня, с. Соединеніе.
Крежити, -жу, -жиш, гл. Беречь, скупиться. Мнж. 183.
Надпо́рювати, -рюю, -єш, сов. в. надпоро́ти, -рю́, -реш, гл. Распарывать, распороть часть.
Підпомошник, -ка, м. 1) Помощникъ. К. КР. 21. 2) Крестьянинъ, на обязанности котораго лежало, вмѣстѣ съ нѣсколькими другими, снарядить козака въ походъ. Инші зостались козацькими підпомошниками, що двадцять, тридцять чоловік одного козака споряжають. К. ЧР. 198.
Скапутитися, -чуся, -тишся, гл. Умереть, издохнуть, околѣть.
Схотітися, -четься, гл. безл. Захотѣться. Схотілось лиха. Ном. № 3846.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.