Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дибуляти

Дибуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Идти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 381.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИБУЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИБУЛЯТИ"
Анта́м, нар. Вонъ тамъ. Гол. III. 455.
Байстер, -ра, м. = байстрюк. Аф. 292.
Безголосий, -а, -е. 1) Не имѣющій голоса, безголосый. О. 1862. V. 26. Де там йому співати — він зовсім безголосий. 2) Безгласный.
Відклепати, -па́ю, -єш, гл. Отбить косу молоткомъ.
Зірну́ти, -рну, -не́ш, гл. = зорнути.
Мішо́к, -шка́, м. 1) Мѣшокъ. Сьогодня з мішком, а завтра з торбинкою. Ном. № 4736. Ум. мішечок. Пішечком з мішечком. Ном. № 11373. 2) = міх 2. Як почнеш розводить огонь у горні, як почнеш мішком подувати та залізо роспікати. Грин. II. 210.
Нахарамаркати, -каю, -єш, гл. = нахамаркати.
Незлагідний, -а, -е. Неуживчивый, сварливый.
Печерування, -ня, с. Ловля раковъ руками въ ихъ норахъ.
Поперелазити, -жу, -зиш, гл. Перелѣзть (о многихъ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИБУЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.