Водило, -ла, с. Длинная жердь, ворочая которой сгибаютъ колесный ободъ.
Нали́гач, -ча, м. Веревка, которою привязываютъ за рога рогатый скотъ. Ой на волики та налигачі, а на коники пута. Ум. нали́гачик.
Носій, -сія, м. Носильщикъ.
Остріг, -ро́гу, м. Плетень съ острішком. Новим острогом обгородились.
Перепалити, -ся. Cм. перепалювати, -ся.
Подокочувати, -чую, -єш, гл. Докатить (во множествѣ).
Позакипати, -паємо, -єте, гл. Закипѣть (о многомъ). Уже всі чавуни позакипали.
Скиба, -би, ж.
1) Ломоть. Одрізана скиба од хліба, вже її не притулиш.
2) Пластъ земли при паханіи. Ум. ски́бка, ски́бонька, ски́бочка. Порізав кавуна на скибки. Ой ори, ори, синку, дрібненьку скибку. Розріжеш яблучко і даси по скибочці всім.
Сучок, -чка, м.
1) Ум. отъ сук.
2) Ручка, которою приводится въ движеніе сукальный станокъ. 3) Названіе маленькаго вола.
Тарантля, -лі, ж. Тарантулъ.
