Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дідуга

Дідуга́, -ги́, дідуга́н, -на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Н. п. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 389.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІДУГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІДУГА"
Вибити, -ся. Cм. вибивати, -ся.
Гоца́к, -ка́, м. Особаго рода танецъ съ прыжками. Жижки од танців задрижали, вистрибувавши гоцака. Котл. Ен. I. 20. Москаль покинув глек да садить гоцака. Греб. 373.
Злякнутися, -кну́ся, -не́шся, гл. = злякатися. Вона злякнулася його. Павлогр. у. Ти, Ляше, злякнеш і з коня впадеш, сам присиплешся землею. Мет. 400.
Леле́чий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій аисту.
Накла́стися, -кладу́ся, -де́шся, гл. Наѣсться, напиться, нажраться. А я горілки так наклався. Алв. 24.
Самовправа, -ви, ж. Самоуправіе. Мир. ХРВ. 386.
Стрицовий, -а, -е. Страусовый. Стрицове пірько. АД. І. 46.
Унада, -ди, ж. Повадка, привычка.
Флисник, -ка, м. Плотовщикъ. Вх. Зн. 75.
Черть! меж., выражающее ударъ, хвать. Черть в писок! Вх. Зн. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІДУГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.