Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

добродій

Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Хата. 63. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. К. (О. 1861. VI. 32). 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. К. ЧР. 6. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. ІІ. 113. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Правда, 1867, № 10. Лист. П. Куліша. Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку? Кв.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 399.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОБРОДІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОБРОДІЙ"
Винниківна, -ни, ж. Дочь винокура.
Дов'я́зувати, -зую, -єш, сов. в. дов'язати, -жу, -жеш, гл. Оканчивать, окончить связывать. Ми дов'язували сьогодні пшеницю. — А ми свою ще вчора дов'язали. Зміев. у.
Живото́к, -тка́, живото́чок, -чка, м. Ум. отъ живіт.  
Ізп.. = ісп... Cм. сп.
Лаврик, -ка, м. = равлик. Желех.
Моло́ти, мелю́, -леш, гл. 1) Молоть. Ой на горі, на Самборі крутий камінь меле. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6057. 2) Молоть, болтать, нести вздоръ. Ка-зна що меле, аби не мовчати. Таке меле, що і купи не держиться. Чуб. І. 248. 3) молоти хвосто́м. Махать хвостомъ. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле. Рудч. Ск. І. 22.
Погукнути Cм. погукувати.
Пригоріти, -рю́, -ри́ш, гл. Пригорѣть.
Суміжи пр.. Cм. сумеж, и пр.
Шпигон, -на, м. = шпиг. Шпигоном — з церкви паламарь. Котл. Ен. IV. 64.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОБРОДІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.