Говоритися гл. Употребляется только въ 3-емъ лицѣ и чаще всего безлично: говориться, говорилось. Пословиця говориться, а хліб їсться. Дід мовчить, неначе не до його говориться. Ой що ся говорило, то все ж то неправда.
Десяти́нка, -ки, ж. Ум. отъ десятина.
Доса́да, -ди, ж. Непріятность, досада. Чужа хата — велика досада. Досада скребе, як кішка лапою. Ум. доса́донька.
Кописточка, -ки, ж. Ум. отъ копистка.
Приправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. приправити, -влю, -виш, гл. 1) Придѣлывать, придѣлать. Бач, як гарно засув приправив. 2) Приправлять, приправить.
Ситити, -чу́, -ти́ш, гл. 1) — мед. Дѣлать изъ меду сыту. Чи ситив медок на святий вечір. 2) Насыщать. Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю.
Скорс, -са, м.
1) Загнутый конецъ полоза у саней.
2) Отрубокъ пня, служащій болванкою для трубокъ.
Спережати, -жа́ю, -єш, сов. в. спереди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Опережать, опередить. Не спережай, Іване, йди поруч. Пливуть качки в два рядочки, одна й одну спережає. Думка думку спережає. Він спередив мене конем.
Улога, -ги, ж. Впадина, углубленіе. Улоги. Каменныя котловины, амфитеатральнаго вида, въ юговосточной вѣтви галицкихъ Карпатъ.
Цвірний, -а, -е. Тонкій и крѣпкій (о ниткѣ).
