Забри́зкати, -ся. Cм. забризкувати, -ся.
Засоло́джувати, -джую, -єш, сов. в. засолоди́ти, -джу́, -диш, гл. Подслащивать, подсластить.
Каменування, -ня, с. Побіеніе камнями.
Обмоскалювати, -люю, -єш, сов. в. обмоскалити, -лю, -лиш, гл. Обрусять, обрусить.
Писок, -ску, м.
1) Лицо; морда. Писок роспустив, як циган файду.
2) Носокъ косы. Cм. коса 1.
3) Мисокъ на рѣкѣ.
4) качечі писки. Раст. Alisma plantago.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. А я ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую.
Приправка, -ки, ж. Ум. отъ приправа.
Родити, -джу, -диш, гл.
1) Родить, производить. Раз мати родила, раз і емірати. Нам Бога не вчить, як хліб родить.
2) Родить, давать урожай. На одвороті гречка родить.
Скорувати, -ру́ю, -єш, гл. — дерево. Снимать съ дерева кору.
Удячен, удячний, -чна, -не Благодаренъ, благодарный, признательный.
