Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Молодії да козаченьки да жалю начинили. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький.
Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Кречет, -та, м. Кречетъ. Закуркають кречети сизі.
Ложкоми́й, -мия, м. 1) Моющій ложки. 2) Блюдолизъ.
Нали́ганий, -а, -е. 1) Съ надѣтымъ на рога налигачем (о рог. скотѣ). 2) Пьяный. Любив Бога хвалити, та любив і в горло лити. Так і вмер налиганий. 3) Объѣвшійся.
Поцвіріньчати, -чу, -чиш, гл. = поцвірінькати.
Пропасний, -а, -е. Лихорадочный.
Слив'янка, -ки, ж. 1) Сливовая наливка. І кубками пили слив'янку. 2) Отваръ изъ сливъ. 3) Сортъ плахты.
Трафляти, -ля́ю, -єш, сов. в. трафити, -флю, -фиш, гл. = трапляти, трапити. Трафила коса на камінь.
Угадувати, -дую, -єш, сов. в. угада́ти, -да́ю, -єш, гл.
1) Угадывать, угадать, отгадывать, отгадать, догадываться, догадаться. Так і циган угадував, що завтра буде хоч дощ, хоч сніг, хоч сояшно. Вгадай мені, мати, сей сон. Божих сил не можна вгадать. Я вгадував, що щось буде. Чи такий же він?... Хиба по собі вгадуєш.
2) Узнавать, узнать. Добри-вечір — кажу — чи вгадали мене? Живо його вгадав і каже: здоров, свату. З) Замѣчать, замѣтить. Довго сиділа я у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались.
