Арті́ль, -лі, ж. Артель.
Безприпорий, -а, -е. О волѣ: не имѣющій возвышенія въ концѣ шеи, на которое упирается ярмо. Cм. припір. Безприпорий віл.
Викувати Cм. виковувати.
Змирити, -рю́, -риш, гл. Помирить.
Назива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. назва́ти, -зву́, -зве́ш, гл. Называть, назвать. Та нічого не сказала, тілько серденьком назвала.
Покувати, -ку́ю, -є́ш, гл.
1) Сковать, выковать (во множествѣ). Да покувала б я, да позолотила золотії крилечка. Покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла.
2) Подковать (многихъ). Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твою біль поїду. Вчився робити, черевичків шити. І пошив, покував.
3) Перестать куковать (о кукушкѣ). Уже зозуленьки та й покували, соловієчки пощебетали.
Примчати, мчу́, -чи́ш, гл. Примчать. Примчали з казанок сивухи. Дідько і попа примчав.
Танцювання, -ня, с. Танцованіе. Ум. танцюва́ннячко.
Топорище, -ща, с. 1) Рукоятка топора, топорище. Як утопає, сокиру давав; а як порятують, і топорища жалує. 2) Въ топорці і келефі — самая палка.
Штукарка, -ки, ж. Забавница, проказница.
