Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

донехочу

Доне́хочу нар. По горло, досыта. Було що їсти й пити донехочу. Ном. № 11888.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 421.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОНЕХОЧУ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОНЕХОЧУ"
Алилу́йко, -ка, м. Насмѣшливое прозваніе духовнаго лица. (Галиц.). Желех.
Ґльо́ґати, -ґаю, -єш, гл. Глотать не жевавши.
Закла́дщини, -щин, ж. мн. = закладини. Канев. у. ХС. ІІІ. 39.
Захи́лий, -а, -е. Хилый, изнуренный. Шевч. 437.
Збля́кнути, -ну, -неш, гл. = зблякувати.
Зда́тно нар. Пригодно. Хоч не ошатно, та здатно. Ном. № 11251.
Пошкамотати, (-таю, -єш?), гл. Изорвать въ куски, истерзать. А в тої жінки груди геть пошкаматані, гей би пси пошарпали. ЕЗ. V. 217.
Старина, -ни, ж. = старовина.
Тама II, нар. Тамъ. Шейк.
Теплісінько нар. Совсѣмъ тепло. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОНЕХОЧУ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.