Викрикнути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. Брат на мене викрикнув.
Годок, -дка, м. Ум. отъ год.
Дими́тися, -млю́ся, -ми́шся, гл. Дымиться.
Забитни́й, -а́, -е́ О пути, дорогѣ: занесенный снѣгомъ. Дорога забитна... снігу валява.
Ле́ґарь, -ря, м. 1) = ліґарь. 2) Лѣнтяй, лежебокъ.
Лій, ло́ю, м. Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. Ні се лій, ні се масло. Шкода й лою на лемішку.
Назапа́сити, -па́шу, -сиш, гл. Припасти. Погнили наші сіна: мало хто назапасив на зіму.
Ранкувати, -ку́ю, -єш, гл. Проводить утро. На калині зозуля, а на калині сивая, там кує, ночує, ранкує, ніхто зозулі не чує. Де ти, Марусю, де ти, молода, сей ранок ранку вала? Рачкувала я, мої подружечки, у старшої дружечки.
Розговіни, -він, ж. мн. Разговѣнье. Маруся чи їла, чи не їли, їй лучче всяких розговін те, що Василь вернувсь і жив і здоров.
Сівбиця, -ці, ж. Зерно для посѣва. Будем сіяти жито, пшеницю, жито, пшеницю, всяку сівбицю.
