Вирікати, -каю, -єш, сов. в. виректи, -речу, -чеш, гл. Произносить, произнести, сказать. То ж не один хто сказав — громада вирекла. Чи оддаси за мене Настусю? А Губрій.... вирік: «Віддам».
Відрадність, -ности, ж. = відрадість. Не маю я відрадности від свого нелюба.
Добро́бут, -ту, м. Благосостояніе. Буде на сторожі добробуту народнього стояти.
Запомага́ч, -ча́, м. Дающій вспомоществованіе, помогающій.
Мигота́ти, миготіти и мигтіти, -чу, -ти́ш, гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. В очах миготить, а в голові свистить. Зірки мигтять собі, блимають. Аж в очах мигтить. Миготіла в очах дорога горорізьба.
Помалити, -лю, -ли́ш, гл.
1) Умалить.
2) Сшить меньше мѣрки. Сукню пошили, — покоротили, чобітки вшили, та помалили.
Потовщати, -щаю, -єш, гл. Потолстѣть. Вони од тепла роздалися, потовщали.
Приговтатися, -таюся, -єшся, гл. Освоиться, ознакомиться.
Прикадкуватий, -а, -е. О человѣкѣ: малорослый и толстый.
Просмолити, -лю, -лиш, гл. Просмолить.
