Бич, -ча, м. 1) Палка. Не біжить собака від калача, але від бича. Добрий бич запарив. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. 3) Часть сукновальнаго песта, при помощи которой онъ поднимается. Ум. бичик.
Грома́дити, -джу, -диш, гл. Сгребать (о сѣнѣ, скошенномъ хлѣбѣ, горящихъ угольяхъ). Пійшли сіна громадити. Кочергою жар громадила. О курахъ: гресть лапами. На улиці півничок громаде.
Гу́сівки, -вок, ж. мн. = Гусевки. На гусівках грає.
Кудрик, -ка, м. Ум. отъ кудерь.
Несподіваність, -ности, ж. Неожиданность.
Почесть, -ти, ж. Чествованіе. Наш Миколай чесний, взявся до почести, кивнув, моргнув на Параску, щоб подала меду пляшку.
Рихтуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Снаряжаться, готовиться. Почали в дорогу рихтуватися. До того пана написали два цісарі: «Ти сі рихтуй, бо ми маємо бути в тебе на обіді».
Семеєчка, -ки, семейка, -ки, ж. Ум. отъ сем'я.
Сяєво, -ва, с. Сіяніе. Як усміхнувсь, очам не довіряють, і сяєво лиця збірають.
Удавитися, -влю́ся, -вишся, гл. Подавиться. Галушкою вдавивсь. Не знаєш, чим удавиться! поклади два пальці в рот.
