Безстидний, -а = безсоромний
Які справді безстидні оці городські козаки.
Брязь! меж., выраж. звукъ металла или стекла. Перстень бризь! Стук, брязь в віконечко: вийди, вийди, коханочко!
Ду́рність, -ности, ж. Глупость. А все то дурність робе. Молодість — буйність, а буйність — дурність.
Жовтне́вий, -а, -е. Сентябрьскій.
Заниз́увати, -вую, -єш, гл. Вышивать зани́зування. (Cм.)́
Згляда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. згля́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Переглядываться, переглянуться. З корчми ідуть, — зглядаються, з бурлаки сміються. Навіки зоставсь у моєму серці з тієї годиночки, як зглянулись із ним на цвинтарі. 2) — на кого. Преимущественно въ сов. в. Смилостивиться, умилосердиться надъ кѣмъ. Бог на його зглянувсь. Зглянься на дитину бідну, друже мій! І Бог зглянувсь на ті сльози і на Україну.
Мрі́яти, -рі́ю, -єш, гл. Мечтать.
Пошкварити, -рю, -риш, гл.
1) Пожарить нѣкоторое время.
2) Изжарить (во множествѣ).
Хліб, -ба, м.
1) Хлѣбъ: въ полѣ на корню или печеный хлѣбъ. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Хто дав зуби, дасть і хліб до губи. Хліба напечено, борщик зварений.
2) Вообще заработокъ, средства къ существованію. Чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба. От і поженилисе да й думают, у який хліб кинутись: у столярі пуийти, — хліб треба купувать. — Пуийдемо у хлібороби, каже. Въ значеніи: недвижимыя владѣнія, жалуемыя на содержаніе кому либо, употребл. во мн. ч.: хліби. Вважаючи на жизнь благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали.
3) хліб-сіль. Хлѣбосольство, радушіе, Я по вашій хліба-соли прийшла до вас дітей доглядати, бо здавна знаю вас, а до кого инчого, то б зроду-віку не прийшла.
4) — старий. Раст. Sclerotiu clavus. Ум. хлі́бець, хлібчик, хлібчичок.
Чав'ядіти, -дію, -єш, гл. Хирѣть, чахнуть. Як почав чав'ядіти, як почав, та й швидко вмер.
