Беґоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Мычать, блеять.
Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Гусеня́, -ня́ти, с. Гусенокъ. Гуси-гуси, гусенята, візьміть мене на крилята. Ум. Гусеня́тко, гусеня́точко, гусеня́тонько.
Зару́мсати, -саю, -єш, гл. = зарюмсати. Чого се, дурню, плачеш?.. зарумсав очі.
Навда́к, навда́ку, нар. Едва-ли, врядъ-ли. Чи батько дома? — Навдак.
Ошепулити, -лю, -лиш, гл. Оглушить ударомъ. Та він його дрюком як ошепулив — то довгенько таки попослухав чмелів.
Підласитися, -шуся, -сишся, гл. = підластитися.
Твердощі, -щів, ж. Твердыя тѣла. На твердощах спати.
Черкасевий, -а, -е. = черкасиновий. Черкасева корсетка.
Шевлія, -лії, ж. = шавлія. Ум. шевлієнька, шевлієчка. Шевлієньку сажу.
