Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жалко

Жа́лко нар. 1) Жаль, жалко. В матері дітки — нарівно жалко. Ном. № 9217. Як поїдеш з України, буде комусь жалко. Мет. 39. 2) Жгуче, больно. Як же жалко укусила мене муха. Ср. ст. Жалчіше.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 472.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖАЛКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖАЛКО"
Білявиця, -ці, ж. = білявина. Гол. IV. 508. Та де ж моя білявиця, що і не видаю. Pauli. II. 187.
Вербування, -ня, с. Вербованіе.
За́стування, -ня, с. Заслоненіе свѣта.
Кривдочка, -ки, ж. Ум. отъ кривда.
Підмерти, підімремо́, -рете́, гл. Перемереть. Люду підмерло багато.
Підточини, -чин, ж. мн. Самое мелкое зерно, просѣявшееся сквозь решето.
Плювати, -плюю, -єш, гл. Плевать.
Правобічний, -а, -е. Правобережный; находящійся на правой сторонѣ.
Проріз, -зу, м. 1) Прорѣзъ. Желех. 2) Дыра во льду. Шух. І. 81.
Худок, -дка, м. = худко. Вх. Лем. 479.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖАЛКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.