Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жлукто

Жлу́кто, -та, с. Родъ кадки, выдолбленной изъ цѣльнаго дерева, какъ улей- безъ дна; служить для бученія бѣлья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. І. 56. Ум. жлу́ктечко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 487.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖЛУКТО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖЛУКТО"
Воскреснути Cм. воскресати.
Грузя́вина, -ни, ж. = Грузота. Н. Вол. у.
Закухарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Заняться стряпней.
Затлуми́ти, -млю́, -миш, гл. Подавить.
Непочатий, -а, -е. Неначатый, нетронутый. Непочатою водою мийте біле тіло. Мкр. Н.
Подратися, -деруся, -ре́шся, гл. 1) = подертися. Пошарпався, увесь подрався, на тім'ї начесав аж струп. Котл. Ен. І. 9. 2) Полѣзть, покарабкаться; потянуться. Пан Підпольський подрався на дуба. Стор. МПр. 107. Одно дерево стовбом подралось догори. Стор. МПр. 65.
Прогалина, -ни, ж. = прилука 1. Шух. І. 73.
Розмовини, -вин, ж. мн. Разговоры. Затирала свій смуток тушкуванням з молодичих розмовин під церквою. Г. Барв. 152.
Тир, -ру, м. Насѣк. Eruca euphorbiae. Вх. Пч. II. 26.
Утирити, -рю, -риш, гл. Вбросить, ввалить, втиснуть, втащить. Втирив у криницю усю сіль. Мнж. 79. Дитину в город майстрові на года завдати, мов у яку неволю втирити. К. (О. 1862. ІІІ. 22).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖЛУКТО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.