Жидю́га, -ги́, м. Ув. отъ жид.

Копиця, -ці, ж. 1) Копна травы. Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. Н. п. 2) Куча чего-либо. А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. Котл. Ен. Ум. копичка. А ввечері холодками клали в копички рядками. Мет. Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. Чуб. III. 45.

Ме́нта, -ти, ж. Родъ мѣхового женскаго полушубка, окаймленнаго тесемками. Гол. Од. 81.

Обсохти. Cм. обсихати.

Повиводитися, -димося, -дитеся, гл. 1) Вывестись, исчезнуть. Ведмеді у нас повиводились. 2) Выйти, выклюнуться изъ яйца (во множ.). Курчата вже повиводились.

Потому нар. 1) = потім 1. Я потому піду. Камен. у. Хочеш мене роскохати, а потому занехати. Чуб. V. 153. Тепер ти кажеш, що зоронька ясна, а потому скажеш, що доля нещасна. Чуб. V. 116. 2) = потім 2. Тепер вітрів нема, а там і потому. Конст. у.

Ремісник, -ка, м. У ткачей: снарядъ. посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — лаби, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — веретено, на которомъ толстое деревянное маховое колесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ ремінець (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць. Шух. І. 257.

Токарство, -ва, с. Токарное ремесло. Шух. 1. 34.  

Цундрій, -рія, м. Оборвышъ, крайній бѣднякъ. Желех.

Чорток, -тка, м. Ум. отъ чорт. Мил. М. 4.