Гичка, -ки, ж.
1) Листва на огородныхъ растеніяхъ, ботва. Цибулина гичка.
2) Бумажная или шерстяная нитка навязываемая на руку, какъ симпатическое средство отъ ревматизма.
3) Качань кукурузы безъ зеренъ.
4) Верхняя часть завязаннаго мѣшка выше перевязи.
5) Иронич.: волосы. Ухопив його за гичку. Ум. гичечка.
Замі́на, -ни, ж. 1) Замѣна, обмѣнъ. Даси на заміну. 2) Подмѣнъ.
Зцапіти, -пію, -єш, гл. Глупымъ сдѣлаться, одурѣть (какъ козелъ).
Одначе нар. = однако. Одначе ми не втечемо і тебе не ввеземо. Та вже, каже чмелик, чи винесу, чи не винесу, одначе вам пропадать.
Отам нар. = оттам. А батько де? — Отам і там.
Паркотливець, -вця, м. Болтунъ.
Позамокати, -каємо, -єте, гл. Замокнуть (во множествѣ).
Попідгортатися, -таємося, -єтеся, гл. То-же, что и підгорнутися, но во множествѣ.
Стусувати, -су́ю, -єш, гл. Колотить, тузить. Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його вихрити та стусувати. Почав рвать на собі волосся і стусувать себе у груди.
Тиляги, -гів, м. Куяки, латы изъ желѣзныхъ или серебряныхъ дощечекъ, нашитыхъ на бархатѣ, сукнѣ или кожѣ. Червониї тиляги під сребром, під златом на себе надіває. Тиляги під золотом та під сріблом понадівали.
