Бича, -ча́ти, с. Бычекъ. Чаще во мн. ч. бичата. Іде чоловік бичатьми маленькими.
Вижлиця, -ці, ж. Лягавая собака.
Казати, -кажу, -жеш, гл. 1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Хоч будуть питати, не буду казати. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Не при нас кажучи. Въ наст. времени вмѣсто обычной формы: кажу, кажеш и пр. въ нѣкот. мѣстностяхъ сокращ.: кау(-ку), каеш, кае(-ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, — ку, — роззявляко, куди їдеш? Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка': мало. Эта форма въ частномъ употребленія у Квитки. Намалювавши та й кае нам: «Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде?». А ми каемо: «а ну, ну, що тим буде?» не вам кажучи. Извините за выраженіе. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього казати з уст. Говорить изустно. 2) Приказывать, велѣть. Казав єси нас пан наказний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Кажіть мені, панове. само хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. Скачи, враже, як пан каже. Обтяв Бог дати, тіко казав заждати.
Клишаво нар. Косолапо. Клишаво йде.
Німувати, -му́ю, -єш, гл.
1) Быть нѣмымъ.
2) Безмолвствовать. Німує все, могила могилою. Німує розум, серце замірає. Аж подумати гірко, як ото людина гарна зникла німуючи з-посеред миру Божого.
Побочкати, -ка́ю, -єш, гл. Поцѣловать. Єдно личко побочкала, а в другоє укусила.
Поганьбувати, -бу́ю, -єш, гл. — ким. Пренебречь, отвергнуть, считая плохимъ.
Порипатися, -паюся, -єшся, гл. Походить то входя, то выходя и скрипя дверью.
Порозчищати, -ща́ю, -єш, гл. Расчистить (во множествѣ).
Розсолода, -ди, об. Неповоротливый, неуклюжій человѣкъ. Ич який розсолода!
