Заверя́йка, -ки, ж. Родъ запора деревяннаго.
Марнува́ти, -ную, -єш, гл. Попусту, безъ толку растрачивать, истреблять. Марнують ліс пани: ще молодий, ріс би та ріс, а вони геть увесь вирубали. Марнує чоловіка: бере великих у гвардію, а вони не вертаються і дітей від них нема. марнувати час. Попусту терять время.
Оніміти, -мі́ю, -єш, гл.
1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє.
2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони.
Опустіти, -тію, -єш, гл. Опустѣть. В тому селі холера була така страшна, що після неї село зовсім опустіло.
Охвачувати, -чую, -єш, сов. в. охвати́ти, -чу, -тиш, гл. = обхоплювати, обхопити.
Ристь, -ті, ж. Рысь. Ристю, коники, ристю! За користю біжи ристю. в собачу ристь побігти. Быстро побѣжать. А далі аж не оглядівся, з двора в собачу ристь побіг.
Роспсотитися, -чуся, -тишся, гл. = розопсіти. Ей, то то ти дуже вже роспсотився.
Татунин, -на, -не. = татунів.
Татунь, -ня, м. ласк. отъ тато. Ум. татунцьо.
Улатати, -таю, -єш, гл. Наложить заплаты. Влатати треба старий кожух.
