Вогонь, -гню, м. = огонь. З вогню та в поломінь. Хоч вогню до нього прикладай (запекле таке). Коли Бог не годить, то й вогонь не горить. Викресати вогню. Ум. вогник, вогничок, вогоник. У лісі вогоник блима.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Жебрани́на, -ни, ж. 1) Нищенствованіе, выпрашиваніе. 2) Милостыня.
Зате́пліти, -лію, -єш, гл. 1) Потеплѣть. 2) безл. Стать теплѣе (о погодѣ).
Ле́но сз. = лем 2.
Облямівка, -ки, ж. Кайма, обшивка.
Падворок, -рку, м. Усадьба въ предмѣстьѣ города.
Попсуватися, -псую́ся, -є́шся, гл. Испортиться.
Родзиночки, -чок, ж. мн. Ум. отъ родзинки.
Шура, -ри, ж. Сарай, навѣсъ. Найдеться й на тура тура. Щось довге, наче шура, та таке довге, що з сіней і кінця не видно.
