Благочинний, -ного, м. Благочинный. Молітесь, братія, молітесь, — так благочинний начина. Коли б нашій попаді та попова борода, — давно б благочинним була.
Брехуняка, -ки, м. Ув. отъ брехун.
Жа́луватися, -луюся, -єшся, гл. Жаловаться. Чоловік якось побив жінку — от вона й побігла до сотника жалуватись. Живи, дочко, на чужині, не жалуйсь мені.
Карбувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы.
2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували.
3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла.
4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі.
Куя, куї́, м. Понура; брюзга, старый ворчунъ.
Мали́новий, -а, -е. Малиновый.
Надпали́ти Cм. надпалювати.
Стукнява, -ви, ж. Стукотня. Там така стукнява та грюкнява.
Сумлінний, -а, -е. Добросовѣстный. Старшиною треба покласти чоловіка сумлінного. Сумлінна жінка.
Хвурман, -на, м. = хурман.
