Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зарука

Зару́ка, -ки, ж. Порука, поручительство. Паші молодії мрії знайшли в Шевченкові... заруку своєї будущини. К. ХП. 14. Змовленая Марусенька... положила білу руку на заруку. Мет. 124.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 91.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРУКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРУКА"
Борсання, -ня, с. Метаніе въ разныя стороны.
Гегепнутися, -пнуся, -нешся, гл. То же, что и гепнутися, но еще сильнѣе.
Глипіти, -плю, -пиш, гл. = глипати. Желех. Вх. Зн. 10.
Го! I меж. Употребляется въ видѣ го-го-го! или го-гов! для оклика.
Горо́бчик, -ка, м. 1) Ум. отъ горобець. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 65.
Завойовни́чий, -а, -е. Завоевательный. Башт. 105.
Кумець, -мця́, м. Ум. отъ кум.
Набрости́тися Cм. наброщуватися.
Филонник, -ка, м. = хвилівник. ЗЮЗО. І. 113.
Щиміти, -млю, -ми́ш, гл. и пр. = щеміти и пр.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАРУКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.