Заку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. 3) Заканчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. 5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. 6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закури́ти — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
Зозвати Cм. ззивати.
Илець, ильця́, м. = ивка 2, Equisetum arvense.
Накури́ти Cм. накурювати.
Переволокти, -ся. Cм. переволікати, -ся.
Планок, -нка, м. Участокъ земли въ шесть десятинъ.
Роздзяпити, -ся. Cм. роздзяплювати, -ся.
Ташувати, -шую, -єш, гл. Приводить въ порядокъ, раскладывать.
Уюк, -ка, м. = в'юк.
Чепак, -ка, м. Чепецъ. Чужій жоні чепак купив, а своїй ємь забив. Ум. чепачо́к.
