Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зговорити

Зговори́ти, -рю́, -риш, гл. Проговорить, сказать. Хата, як покришка: що зговориш, то в хаті повинно пропасти. Ном. № 5998. А що я тобі казатиму, дочко, — зговорила Чайчиха похмуро. МВ. ІІ. 42. Як сеє зговорили, так барзо й учинили. Мет. 441.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОВОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОВОРИТИ"
Букурійка, -ки, ж. см. букурія.
Де́лі нар. = Далі.
Лобурча́, -чати с.? Ой дівчата лобурчата, де ваш розум дівся? Канев. у.
Людя́ка, -ки, ж. Ув. отъ людина. (Харьк.). Человѣчина.  
Однобарвний, -а, -е. Одноцвѣтный. Желех.
Позалоскочувати, -чую, -єш, гл. Защекотать (многихъ).
Порепатися, -паюся, -єшся, гл. Потрескаться.
Приспособлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. приспособи́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Дѣлаться, сдѣлаться угоднымъ. Може хоть сим Богові приспособлюсь. Сим. 236.
Стукарь, -ря, м. Ночной сторожъ. Харьк. у.
Шпильок, -лька, м. Ум. отъ шпиль.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОВОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.