Відхідний, -а, -е. Прощальный, даваемый на отходѣ. Обід відхідний. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого.
Гойдання, -ня, с. Качаніе, колыханіе.
Дерча́к, -ка́, м. Насѣкомое изъ породы кузнечиковъ.
Дитинча́, -ча́ти, с. = Дитиня.
Злегчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Облегчить.
Міта́ти, -таю, -єш, гл. = мести. Сива пава літала, крилами двір мітала.
Налупа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Наколоть, наотбивать (камней). 2) Наковырять.
Поквокати, -каю, -єш, гл. = поквоктати.
Смикатися, -каюся, -єшся, одн. в. смикнутися, -кнуся, -нешся, гл. 1) Дергаться, дернуться, рваться, рвануться. Чорт — аж лава тріщить — смикається. Поли смикнеться, аж не можна встати. Смикнулося нести, да, ба! вага не в силу. 2) Тольк. несов. в. ? Взадъ и впередъ ходить.
Стугавіти, -вію, -єш, гл. = стужавіти. Боли б сонце, то стугавіла б земля швидко, а то мокрячина.
