Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зізволяти

Зізволя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зізволити, -лю, -лиш, гл. = зволяти, зволити. П'яний на все зізволяє. Ном. № 11481.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 152.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗІЗВОЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗІЗВОЛЯТИ"
Буроха, -хи, ж. Завирушка бурая, Accentor modularis. Вх. Уг. 229.
Здо́хнути и здохти. Cм. здихати.
Карлюжа, -жі, ж. Маленькій уродъ.
Качор, -ра, м. 1) = качур. 2) мн. = качористі вилочки. Kolb. І. 49.
Кубелечко, -ка и кубе́льце, -ця, с. Ум. отъ кубло.
Нагля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = наглити.
Опасти Cм. опадати.
Перепеля, -ля́ти, с. Перепелка-дѣтенышъ. Вх. Пч. II. 13.
Трямок, -мка, м. см. трям.  
Хвацький, -а, -е. Молодецкій. Хвацьке запорожське військо викоренили. Стор. II. 205.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗІЗВОЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.